Споруди для прийому води з поверхневих джерел
Водозабірні споруди призначені для прийому води з джерела.
Вибір типу водозабірної споруди та його розміщення залежать від гідрологічних характеристик і характеру джерела. Місце водозабору має відповідати наступним вимогам:
- розташовуватися на найкоротшій відстані від споживача (міської забудови та промислових підприємств);
- вище за течією річки від міста, промислових підприємств та інших потенційних джерел забруднення води;
- перебувати на стійкому ділянці річки, поза зонами інтенсивного руху суден, освіти донних наносів і крижаних заторів;
- забезпечувати можливість влаштування зон санітарної охорони водозабору.
У системах водопостачання міст найбільшого поширення набули водозабірні споруди берегового та руслового типів. Водозабірні споруди берегового типу влаштовують при крутому березі річки, її значній глибині в місці водозабору і стійких грунтах в підставі берега. Вони бувають двох видів: роздільні, рис. 30 і суміщені, рис. 31
При роздільному водозабірної споруді берегового типу на схилі берега розташовується водоприймальний залізобетонний колодязь, який по фронту має не менше двох секцій, кожна з яких розділена на приймальню 1 і всмоктувальну 2 камери. Кожна усмоктувальна камера з'єднується трубою 3 з насосами 4. Вода з річки надходить в приймальну камеру через вікна, обладнані з зовнішнього боку знімними гратами. Насосна станція 1 підйому конструктивно відокремлена від берегового колодязя.
Мал. 30 Схема берегового водозабору роздільного виду. 1 прийомна камера; 2 - усмоктувальна камера; 3 - всмоктуючий трубопровід; 4 - насоси насосної станції 1 підйому
Мал. 31 Водозабірні споруди берегового типу, суміщені з насосними станціями. 1 водоприймальна камера; 2 - насосний зал; 3 - водоприймальна сітка; 4 - горизонтальний відцентровий насос; 5 - вертикальний відцентровий насос.
Суміщені водозабори, влаштовують із загальним підставою для водоприймального колодязя і насосної станції.
Водозабірні споруди руслового типу, рис. 32, влаштовують при:
- нестійких грунтах в підставі берега;
-малій глибині біля берега в місці водозабору;
- незначності донних наносів.
Мал. 32. Водозабір руслового типу. 1 - оголовок; 2 - самопливні труби; 3 - береговий колодязь; 4 - приймальна камера; 5 - усмоктувальна камера; 6 - перегородка; 7 - знімна сітка; 8 - всмоктуючий патрубок; 9 - відцентровий насос; 10 - насосна станція першого підйому; 11 - павільйон; 12 - напірні водоводи.
Руслової водозабір складається з оголовка 1, самопливних труб 2, берегового колодязя 3 і насосної станції 4. Вода з річки надходить через оголовок і самопливні труби в береговий колодязь і далі в насосну станцію.
При несприятливих гідрологічних умовах в місці водозабору влаштовують ковші, з яких здійснюється забір води.
Зони санітарної охорони поверхневих джерел.
Для запобігання забруднення води і погіршення її якості в місці водозабору організовуються зони санітарної охорони джерела водопостачання, що складаються з трьох поясів, межі яких встановлюються СНиП.
Перший пояс зони охорони джерела водопостачання охоплює територію, що безпосередньо примикає до водозабору, і є зоною суворого санітарного контролю.
Межі першого поясу зони поверхневого джерела водопостачання встановлюються на відстанях від водозабору:
· Вгору за течією - не менше 200 м;
· Вниз за течією - не менше 100 м;
· По прилеглому до водозабору березі - не менше 100 м від урізу води;
· В напрямку до протилежного берега: при ширині водотоку менше 100 м - вся акваторія та протилежний берег шириною 50 м від урізу води при літньо-осінньої межені і при ширині водотоку більше 100 м - смуга акваторії шириною не менше 100 м;
· На водозаборах ковшового типу в межі першого поясу включається вся акваторія ковша і територія навколо нього смугою не менше 100 м;
· Для водойм (водосховище, озеро):
· По акваторії у всіх напрямках - не менше 100 м;
· По прилеглому до водозабору березі - не менше 100 м від урізу води.
Територія першого поясу зони поверхневого джерела водопостачання повинна бути спланована, обгороджена, озеленена та обладнана сторожовий сигналізацією. Межі акваторії першого поясу зони позначаються попереджувальними наземними знаками і буями.
На території першого поясу зони забороняються:
- всі види будівництва, за винятком реконструкції або розширення основних водопровідних споруд;
- розміщення житлових і громадських будівель, проживання людей, в тому числі які працюють на водопроводі;
- випуск в поверхневі джерела стічних вод, купання, водопій і випас худоби, прання білизни, рибна ловля, застосування для рослин отрутохімікатів і добрив;
Всі виробничі будівлі, що знаходяться на території першого поясу повинні бути каналізовані з відведенням стічних вод у систему побутової чи виробничої каналізації, відведення поверхневих вод організовується за межі першого поясу.
У межах другого поясу зони охорони регулюється відведення територій для поселень, лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів, промислових і сільськогосподарських об'єктів і їх благоустрій з влаштуванням водопостачання і каналізації будівель, відведенням забруднених поверхневих стічних вод і проведенням інших заходів щодо захисту джерела водопостачання від забруднення.
У другому поясі зони поверхневого джерела водопостачання забороняється:
- забруднення територій нечистотами, сміттям, промисловими відходами;
- розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, отрутохімікатів і мінеральних добрив та інших об'єктів, які можуть викликати хімічні забруднення джерела водопостачання;
- розміщення кладовищ, скотомогильників, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших об'єктів, які можуть викликати мікробні забруднення джерел водопостачання;
- застосування добрив і отрутохімікатів.
У межах другого поясу зони поверхневого джерела водопостачання допускаються: птіцеразведеніе, прання білизни, купання, туризм, водний спорт, пристрій пляжів і рибна ловля в встановлених місцях.
Межі другого поясу зони річки встановлюються:
· Вгору за течією - виходячи з часу протікання води від кордону пояса до водозабору 3 - 5 діб в залежності від кліматичного району:
· Вниз за течією - не менше 250 м;
· Бічні кордону - на відстані від урізу води 500 - 1000 м, в залежності від рельєфу місцевості.
Межі третього поясу зони поверхневого джерела водопостачання повинні бути вгору і вниз за течією водотоку або в усі боки акваторією водойми такими ж, як для другого поясу; бічні кордону - по вододілу, але не більше 3-5 км від водотоку або водоймища.
У межах третього поясу проводяться ті ж заходи з регулювання відведення земель та благоустрою об'єктів, що і для другого поясу.
Споруди для забору підземних вод.
Вибір типу водозабірного споруди залежить від глибини залягання вод, потужності водоносного пласта, наявності напору води в ньому і ряду інших чинників.
У практиці водопостачання знайшли застосування наступні основні типи водозабірних споруд: шахтні та трубчасті колодязі, горизонтальні водозабори, променеві водозабори.
Шахтні колодязі застосовують для забору води з безнапірних водоносних пластів неглибокого залягання. Для систем централізованого водопостачання влаштовують кілька одночасно діючих колодязів, розташованих перпендикулярно напрямку потоку грунтових вод. Подача води з колодязів здійснюється в збірний колодязь сифонними трубами або за допомогою занурених насосів. З збірного колодязя вода забирається насосною станцією другого підйому і, за відсутності необхідності її очищення та знезараження, подається у водопровідну мережу.
Трубчасті колодязі (свердловини) влаштовують для забору безнапірних і напірних вод з водоносних пластів глибокого залягання. Їх відмітною особливістю є малий діаметр і значна глибина.
Горизонтальні водозабори використовуються при глибині залягання водоносного пласта до 8 метрів. Вони являють собою дренажні труби, розташовані в нижній частині водоносного пласта, об'єднані в збірний колодязь.
Променевої водозабір використовується для забору подруслових і підземних вод з водоносних пластів, розташованих на глибині до 20 метрів. Даний водозабір відноситься до інфільтраційних типу. Вода збирається горизонтально розташованими дренажними трубами, радіально приєднаними до збірного колодязя.
Зони санітарної охорони підземних водозаборів.
Межі першого поясу зони підземного джерела водопостачання встановлюються від одиночного водозабору (свердловина, шахтний колодязь) або від крайніх водозабірних споруд групового водозабору на відстанях:
30 м при використанні захищених підземних вод;
50 м при використанні недостатньо захищених підземних вод.
В кордону першого поясу зони водозаборів слід включати прибережну територію між водозабором і поверхневим джерелом водопостачання, якщо відстань між ними менше 150 м.
Для подруслових водозаборів і ділянки поверхневого джерела, яке живить інфільтраційний водозабір, кордони першого поясу зони передбачаються як для поверхневих джерел водопостачання.
Змішаними є променеві подрусловой водозабори, які виконують з горизонтальних свердловин, пробуривая їх в подрусловой алювіальні відкладення. Разом з водозабором зазвичай поєднують насосну станцію I підйому. яка перекачує необроблену воду до станції водопідготовки.