Закон про материнський капітал, основні положення

ЗАКОН УКРАЇНИ Про додаткові заходи ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ

Цей Закон встановлює додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей, з метою створення умов, що забезпечують цим сім'ям гідне життя.

  1. Законодавство Російської Федерації про додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей, ґрунтується на Конституції Російської Федерації, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, міжнародні договори Російської Федерації і складається з цього Закону, інших федеральних законів, а також з видаються відповідно до них інших нормативних правових актів Російської Федерації. З метою однакового застосування цього Закону при необхідності можуть видаватися відповідні роз'яснення в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
  2. Органи державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові заходи підтримки сімей, які мають дітей, за рахунок коштів відповідно бюджетів суб'єктів Російської Федерації і місцевих бюджетів.
  1. додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей, - заходи, що забезпечують можливість поліпшення житлових умов, отримання освіти, а також підвищення рівня пенсійного забезпечення з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (далі - додаткові заходи державної підтримки);
  2. материнський (сімейний) капітал - кошти федерального бюджету, що передаються до бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації на реалізацію додаткових заходів державної підтримки, встановлених цим Законом;
  3. державний сертифікат на материнський (сімейний) капітал - іменний документ, що підтверджує право на додаткові заходи державної підтримки.

1. Право на додаткові заходи державної підтримки виникає при народженні (усиновленні) дитини (дітей), що має громадянство Російської Федерації, у наступних громадян Російської Федерації незалежно від місця їх проживання:

2. При виникненні права на додаткові заходи державної підтримки осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, не враховуються діти, щодо яких дані особи були позбавлені батьківських прав або щодо яких було скасовано усиновлення, а також усиновлені діти, які на момент усиновлення були пасинками або пасербицями даних осіб.

4. У випадках, якщо батько (опікуна), у якого відповідно до частини 3 цієї статті виникло право на додаткові заходи державної підтримки, або чоловік, який є єдиним усиновлювачем дитини, помер, оголошений померлим, позбавлений батьківських прав щодо дитини, в зв'язку з народженням якого виникло право на додаткові заходи державної підтримки, вчинив стосовно своєї дитини (дітей) умисний злочин, що відноситься до злочинів проти особистості, або якщо у відношенні зазначених осіб відмін але усиновлення дитини, в зв'язку з усиновленням якого виникло право на додаткові заходи державної підтримки, їх право на додаткові заходи державної підтримки припиняється і виникає у дитини (дітей в рівних частках), яка не досягла повноліття, і (або) у повнолітнього дитини (дітей в рівних долях), що навчається за очною формою навчання в освітній установі будь-якого типу і виду незалежно від його організаційно-правової форми (за винятком навчального закладу додаткової освіти) до ок ончанія такого навчання, але не довше ніж до досягнення нею віку 23 років.

5. Право на додаткові заходи державної підтримки виникає у дитини (дітей в рівних частках), зазначеного в частині 4 цієї статті, у разі, якщо жінка, право якої на додаткові заходи державної підтримки припинилося з підстав, зазначених у частині 3 цієї статті, була єдиним батьками (усиновлювачем) дитини, в зв'язку з народженням (усиновленням) якого виникло право на додаткові заходи державної підтримки, або в разі, якщо у батька (усиновителя) дитини (дітей) не виникло право на Додатковий ьние заходи державної підтримки з підстав, зазначених у частині 3 цієї статті.

1. З метою забезпечення обліку осіб, які мають право на додаткові заходи державної підтримки, і реалізації зазначеного права здійснюється ведення федерального регістра осіб, які мають право на додаткові заходи державної підтримки (далі - реєстр).

2. Регістр містить наступну інформацію про особу, яка має право на додаткові заходи державної підтримки:

3. Інформація про особу, що міститься в регістрі, відноситься відповідно до законодавства Російської Федерації до персональних даних громадян (фізичних осіб).

5. Інформація про осіб, що міститься в регістрі, є державним інформаційним ресурсом, функції оператора якого здійснює Пенсійний фонд Російської Федерації.

3. Рішення про видачу або про відмову у видачі сертифіката виноситься територіальним органом Пенсійного фонду Російської Федерації в місячний термін з дати прийняття заяви про видачу сертифіката.

4. При розгляді заяви про видачу сертифіката територіальний орган Пенсійного фонду Російської Федерації має право перевіряти достовірність відомостей, що містяться в поданих документах, і в разі необхідності запитувати додаткові відомості у відповідних органах, в тому числі відомості про факти позбавлення батьківських прав, про скасування усиновлення, про вчинення стосовно дитини (дітей) умисного злочину, що відноситься до злочинів проти особистості, а також інші відомості, необхідні для формування і ведення егістра. Зазначені запити територіального органу Пенсійного фонду Російської Федерації підлягають розгляду відповідними органами в чотириденний термін з дати їх надходження.

5. Територіальний орган Пенсійного фонду Російської Федерації не пізніше ніж через п'ять днів з дати винесення відповідного рішення направляє особі, яка подала заяву про видачу сертифіката, повідомлення про задоволення або відмову в задоволенні його заяви.

6. Підставами для відмови в задоволенні заяви про видачу сертифіката є:

  1. відсутність права на додаткові заходи державної підтримки відповідно до цього Закону;
  2. припинення права на додаткові заходи державної підтримки на підставах, встановлених частинами 3, 4 і 6 статті 3 цього Закону;
  3. подання недостовірних відомостей, в тому числі відомостей про черговість народження (усиновлення) і (або) про громадянство дитини, в зв'язку з народженням (усиновленням) якого виникає право на додаткові заходи державної підтримки;
  4. припинення права на додаткові заходи державної підтримки в зв'язку з використанням коштів материнського (сімейного) капіталу в повному обсязі.

7. У разі відмови в задоволенні заяви про видачу сертифіката у відповідному повідомленні викладаються підстави, відповідно до яких територіальним органом Пенсійного фонду Російської Федерації було прийнято таке рішення. Рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу сертифіката може бути оскаржено у вищестоящий орган Пенсійного фонду Російської Федерації або в установленому порядку до суду.

8. Особи, які подали заяву про видачу сертифіката, несуть відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації за достовірність відомостей, що містяться в поданих ними документах.

9. Особи, у яких виникло право на додаткові заходи державної підтримки з підстав, передбачених частинами 3 - 5 статті 3 цього Закону, або їх законні представники мають право звернутися із заявою про видачу сертифіката в порядку, встановленому цією статтею.

10. Після досягнення дитиною (дітьми) повноліття або за придбання ним (ними) дієздатності в повному обсязі до досягнення повноліття законні представники зобов'язані передати сертифікат дитині (дітям).

2. У випадках, якщо у дитини (дітей) право на додаткові заходи державної підтримки виникло з підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 3 цього Закону, розпорядження засобами материнського (сімейного) капіталу здійснюється усиновлювачами, опікунами (піклувальниками) або прийомними батьками дитини (дітей) з попереднього дозволу органу опіки та піклування або самою дитиною (дітьми) після досягнення нею (ними) повноліття або придбання ним (ними) дієздатності в повному обсязі до досягнення вдосконалення еннолетія.

Заява про розпорядження може бути подано усиновлювачами, опікунами (піклувальниками) або прийомними батьками дитини (дітей) не раніше ніж через три роки з дня народження дитини, за винятком випадку, передбаченого частиною 6.1 цієї статті.

3. Особи, які отримали сертифікат, можуть розпоряджатися коштами материнського (сімейного) капіталу в повному обсязі або частинами за наступними напрямками:

  1. поліпшення житлових умов;
  2. отримання освіти дитиною (дітьми);
  3. формування накопичувальної частини трудової пенсії для жінок, перерахованих в пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону.

4. Розпорядження коштами материнського (сімейного) капіталу може здійснюватися особами, які отримали сертифікат, одночасно за кількома напрямами, визначеними цим Законом.

7. У разі розпорядження в повному обсязі засобами материнського (сімейного) капіталу особами, які отримали сертифікат, територіальний орган Пенсійного фонду Російської Федерації в строк, зазначений у частині 4 статті 6 цього Закону, повідомляє даних осіб про припинення права на додаткові заходи державної підтримки. Повідомлення здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду Російської Федерації в формі, що забезпечує можливість підтвердження факту повідомлення.

1. Заява про розпорядження підлягає розгляду територіальним органом Пенсійного фонду Російської Федерації в місячний термін з дати прийняття заяви про розпорядження з усіма необхідними документами (їх копіями, вірність яких засвідчена в установленому законом порядку), за результатами якого виноситься рішення про задоволення чи відмову в задоволенні заяви про розпорядження.

2. У задоволенні заяви про розпорядження може бути відмовлено в разі:

  1. припинення права на додаткові заходи державної підтримки на підставах, встановлених частинами 3, 4 і 6 статті 3 цього Закону;
  2. порушення встановленого порядку подання заяви про розпорядження;
  3. вказівки в заяві про розпорядження напрямки використання коштів (частини коштів) материнського (сімейного) капіталу, не передбаченого цим Законом;
  4. вказівки в заяві про розпорядження суми (її частин в сукупності), що перевищує повний обсяг коштів материнського (сімейного) капіталу, розпорядитися яким має право особа, яка подала заяву про розпорядження;
  5. обмеження особи, зазначеного в частинах 1 і 3 статті 3 цього Закону, в батьківських правах щодо дитини, в зв'язку з народженням якого виникло право на додаткові заходи державної підтримки, на дату винесення рішення за заявою про розпорядження, поданого зазначеною особою (до моменту скасування обмеження в батьківських правах у встановленому порядку);
  6. відібрання дитини, в зв'язку з народженням якого виникло право на додаткові заходи державної підтримки, в особи, зазначеної в частинах 1 і 3 статті 3 цього Закону, в порядку, передбаченому Сімейним кодексом Російської Федерації (на період відібрання дитини).

4. У разі відмови в задоволенні заяви про розпорядження у відповідному повідомленні викладаються підстави, відповідно до яких територіальним органом Пенсійного фонду Російської Федерації було прийнято таке рішення.

6. Рішення про відмову в задоволенні заяви про розпорядження може бути оскаржене в вищестоящий орган Пенсійного фонду Російської Федерації або в установленому порядку до суду.

7. У разі задоволення заяви про розпорядження територіального органу Пенсійного фонду Російської Федерації забезпечує проведення переказу коштів материнського (сімейного) капіталу відповідно до заяви про розпорядження в порядку і строки, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4. При виконанні бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації на відповідний фінансовий рік облік операцій, пов'язаних із зарахуванням, використанням та витрачанням коштів материнського (сімейного) капіталу, ведеться Пенсійним фондом Російської Федерації на відповідних рахунках бюджетного обліку відповідно до бюджетного законодавства Російської Федерації.

1. Засоби (частину коштів) материнського (сімейного) капіталу відповідно до заяви про розпорядження можуть направлятися:

1.1. Частина коштів материнського (сімейного) капіталу в сумі, що не перевищує 50 відсотків розміру коштів материнського (сімейного) капіталу, належних особі, яка отримала сертифікат, на дату подання ним заяви про розпорядження, може бути видана відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті зазначеній особі на будівництво (реконструкцію) та індивідуального житлового будівництва при поданні засвідчених в установленому законом порядку:

1.3. Засоби материнського (сімейного) капіталу на підставі заяви про розпорядження особи, яка отримала сертифікат, можуть бути видані відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті зазначеній особі на компенсацію витрат за побудований (реконструйований з урахуванням вимог частини 1.2 цієї статті) їм або його чоловіком ( дружиною) об'єкт індивідуального житлового будівництва при поданні засвідчених в установленому законом порядку:

2. Кошти (частина коштів) материнського (сімейного) капіталу можуть бути використані на виконання пов'язаних з поліпшенням житлових умов зобов'язань, що виникли до дати набуття права на додаткові заходи державної підтримки.

3. Купується з використанням засобів (частини коштів) материнського (сімейного) капіталу жиле приміщення повинно знаходитись на території Російської Федерації.

5. Правила спрямування коштів (частини коштів) материнського (сімейного) капіталу на поліпшення житлових умов встановлюються Кабінетом Міністрів України.

1. Засоби (частину коштів) материнського (сімейного) капіталу відповідно до заяви про розпорядження направляються на отримання освіти дитиною (дітьми) в будь-якому навчальному закладі на території Російської Федерації, що має право на надання відповідних освітніх послуг.

2. Кошти (частина коштів) материнського (сімейного) капіталу можуть бути спрямовані:

3. Засоби (частину коштів) материнського (сімейного) капіталу можуть бути спрямовані на отримання освіти як рідною дитиною (дітьми), так і усиновленим (усиновленими), в тому числі першим, другим, третім дитиною і (або) наступними дітьми. Вік дитини, на отримання освіти якого можуть бути спрямовані кошти (частину коштів) материнського (сімейного) капіталу, на дату початку навчання за відповідною освітньою програмою не повинен перевищувати 25 років.

4. Правила спрямування коштів (частини коштів) материнського (сімейного) капіталу на отримання освіти дитиною (дітьми) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Заява про відмову від спрямування коштів (частини коштів) материнського (сімейного) капіталу на формування накопичувальної частини трудової пенсії може бути подано в терміни, встановлені частиною 6 статті 7 цього Закону.

5. Жінки, перераховані в пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, які не прийняли рішення про розпорядження коштами (частиною коштів) материнського (сімейного) капіталу, вправі при призначенні накопичувальної частини трудової пенсії врахувати кошти (частину коштів) материнського (сімейного ) капіталу в складі пенсійних накопичень.

Матеріали по темі:

Схожі статті