Фундаментальним умовою професійного розвитку фахівців, що працюють з людьми, є усвідомлення цими фахівцями необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу і пошуку нових можливостей самоздійснення в професійній праці, тобто підвищення рівня професійної самосвідомості.
Багатство, різносторонність і емоційна насиченість педагогічної діяльності змушують вчителя пильно вивчати себе як професіонала. При цьому не тільки відбувається усвідомлення тих чи інших професійно значущих якостей особистості, а й формується певне самовідношення. Крім того, вчитель відчуває почуття задоволеності або незадоволеності своєю працею, емоційно переживає відповідність «образу Я» ідеального образу себе як педагога.
Ми розуміємо професійна самосвідомість вчителя як усвідомлення педагогом себе, по-перше, в системі професійної діяльності, по-друге, в системі педагогічного спілкування, по-третє, в системі власної .Ісходя з такого розуміння, ми пропонуємо розглядати наступну структуру професійної самосвідомості вчителя ( см. схему 1).
Кожен компонент в структурі самосвідомості необхідно розглядати двояко: з точки зору динаміки і з точки зору результату.
КОГНІТИВНИЙ КОМПОНЕНТ
У цьому компоненті професійної самосвідомості вчителя, на наш погляд, необхідно розрізняти процес самопізнання і результат - систему знань про себе, индуцируемую в «образ Я» як професіонала-педагога.
У нашому розумінні «образ Я» педагога є узагальненою системою уявлень суб'єкта про себе, що утворюється в результаті процесів усвідомлення себе в трьох взаємодоповнюючих і взаємно системах: у педагогічній діяльності, в педагогічному спілкуванні і в особистісному розвитку.
«Образ Я» педагога має переважно когнітивний характер і є відносно стійким утворенням, хоча, зрозуміло, схильним до періодичних коливань під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Не можна говорити про високий рівень самосвідомості в разі неглибокого або неправильного розуміння себе педагогом хоча б в одній із зазначених вище систем. Когнітивний компонент представляється в структурі самосвідомості провідним.
афективний компонент
Цей компонент професійної самосвідомості вчителя характеризується сукупністю трьох видів відносин:
Одним з найважливіших понять, пов'язаних з афективною підструктури професійної самосвідомості вчителя, є самооцінка.
Взагалі кажучи, самооцінка у вітчизняній психології розглядається в двох аспектах: в її зв'язку з особистістю і в її зв'язку з самосвідомістю. Зрозуміло, такий поділ умовно, і ці два підходи не суперечать один одному, а скоріше взаємодоповнюють.
Нам видається, що для позначення емоційно-ціннісного ставлення до себе слід використовувати термін «самооцінка». При цьому підкреслюється процесуальна сторона самоставлення. Результатом процесу самооцінювання стає стійке узагальнене ставлення особистості до себе.
Якщо у вчителя є знання про себе, про свої особисті і професійні якості, то на основі цих знань і самооцінювання виникає емоційно-ціннісне ставлення до себе.
ПОВЕДІНКОВИЙ КОМПОНЕНТ
Зовнішні прояви характеризують поведінковий компонент професійної самосвідомості вчителя. На нашу думку, основним психологічним механізмом цієї підструктури є задоволеність педагога собою і своєю професійною діяльністю.
Учитель, задоволений собою, не відчуває тривожності і внутрішньої напруги при спілкуванні з учнями. Володіючи адекватною самооцінкою і позитивним самоотношением, він з більшою готовністю, ніж його колега з неадекватною самооцінкою і високим ступенем незадоволеності, йде на контакт з дітьми, демонструє здатність до їх безумовного прийняття. Тим самим педагог справляє позитивний вплив на самооцінку і самоотношение дітей, стимулює у них прагнення до успіхів у навчальній діяльності і в кінцевому рахунку надає розвиваюче вплив на їх особистість.
Я-КОНЦЕПЦІЯ
Психологічної передумовою розвитку професійної самосвідомості вчителя і його кінцевого продукту - Я-концепції є конструктивне подолання педагогом труднощів, що перешкоджають тим чи іншим видам діяльності, поведінкових актів, способам самореалізації
А якщо він не може подолати всі ці труднощі? Або долає їх, як «Нарцис», «Самодур» або, скажімо, «Штампувальник», тобто неконструктивно? Основну причину невдач слід шукати знову-таки в професійному самосвідомості - точніше, в його невисокому рівні розвитку. А це значить - неадекватна самооцінка, негативний самоотношение, слабка саморегуляція, які проектуються на учнів в педагогічному спілкуванні.
Невміння усвідомити виникаючі труднощі ще більше погіршує ситуацію. І навпаки - чим вище рівень професійної самосвідомості вчителя, обумовлений почуттям задоволеності собою, тим більш зрозумілим стає розуміння педагогом труднощів і перешкод, що зустрічаються в його діяльності. При цьому, володіючи адекватною самооцінкою, позитивним самоотношением і впевненістю в собі, учитель здатний знаходити конструктивні способи подолання труднощів і тим самим ще більше розширювати сферу професійної самосвідомості.
ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ САМОСВІДОМОСТІ
ПРОЦЕС РОЗВИТКУ
