Розділ двадцять третя
Шерон глянула на Кевіна. на столиці грали відблиски вітрин і ліхтарем. Вона хотіла взяти його за руку, але його руки були в кишенях, і дивився він не на неї, а на вулицю. Чи всі вони зробили правильно? Судячи але Кевіну, цього не скажеш.
Вона вшановувала себе огидно - адже в усьому винна тільки вона! Вона встала між двома кращими друзями. Що Кевін робитиме без Лі? Вони ж завжди були разом, з самого дитинства. За тепер у Кевіна є вона. Вона буде піклуватися про нього. Вони могли б виїхати звідси, Кевін легко знайде іншу роботу, та й вона теж. Може бути, виїхати в Іспанію, або навіть в Штати. Чужий голос порушив хід її думок.
- Шерон! Шерон! - Це була все та ж жінка-поліцейський, що сиділа на передньому сидінні попереду неї.
- Подивіться, це те місце?
- Так, воно. Кевін, ми приїхали. - Вона торкнулася його руки, але він подивився на неї відсутнім поглядом, таким, що їй відразу захотілося заплакати.
Поки вони вилазили з машини, поліцейська сказала:
- Завтра вранці за вами заїде машина. Але я думаю, що спочатку вам передзвонить інспектор.
- Але він же не знає номера, - відповіла Шерон, автоматично опускаючи руку в сумочку за записником.
- Інспектор знає все! - посміхнулася поліцейська.
- Ах, ну да. Спасибі вам!
- Нічого їм спасибі говорити, Шерон! - сказав Кевін, окинувши поглядом сидять в машині.
Шерон подивилася на нього - і побачила тільки ненависть. Тоді вона відвернулася і попрямувала до квартири Келлі. Кевін йшов слідом, і в голові його панував первозданний хаос.
- Шерон! Кевін! Як справи? - усміхнена Келлі зустріла їх на порозі, але її посмішка зникла, коли вона розгледіла вираз обличчя Кевіна. - Заходьте, располагайтесь, ти знаєш де, Шерон.
- Дякую, Келлі. Ми тебе ні від чого не відриваємо?
- Ні серйозно. Допомагати друзям - справа свята. - Вона почекала, поки Кевін пройшов у вітальню, і схопила Шерон за рукав. - Слухай, у Кевіна все в порядку? - прошепотіла вона.
- Я не знаю. Сподіваюсь що так. Він злиться, що йому довелося здати Лі поліції.
- Ти тільки не сердься на нього. Але це потрібно було зробити. Чи став справжнісіньким тваринам. Кевін набагато краще.
Робочий тиждень вона ходила в костюмах від Chanel з зібраними в пучок волоссям, а на вихідні розпускала волосся і одягалася в Stone Island і Armani. У суботу вдень вона обідала в елітному ресторані, а вночі її можна було зустріти в наймодніших клубах Лондона.
З Шерон вони познайомилися кілька років тому в шейпінг-клубі. Вони відразу подружилися і залишалися подругами досі. Коли вони зайшли до вітальні, Кевін сидів у кріслі, апатично втупившись в стіну.
- Як щодо кави? - запитала Ксллі. - Або чогось міцнішого?
- Я не хочу, спасибі. Кевін?
- Ми, напевно, спати ляжемо, - сказала Шерон.
- Гаразд, тоді до завтра. На добраніч!
Шерон присіла до Кевіну на коліна і подивилася йому в обличчя.
- Кевін! Ти в порядку?
- Хочеш поговорити про це?
- Ні, цього виродка Велша навіть і згадувати не хочу!
- Такий ти мені не подобаєшся.
- Який «такий»? Заебало?
- Ну, можна сказати і так.
- Я собі теж не подобаюся. Ніколи не думав, що здатний на таке. Добровільно піти в поліцію і настукати на Лі. Навіть не віриться!
- У нас не було іншого виходу, насправді, - сказала Шерон, щосили намагаючись заспокоїти Кевіна.
Шерон вже напівлежала на його колінах.
- Я думав, ми спати збираємося?
Шерон встала, посміхнувшись. Вимкнула великий світ, залишивши тільки світильник на тумбочці. Потім почала роздягатися.
- У нас навіть білизни немає, - сказав Кевін.
- Це що, проблема? Ми ж спати йдемо.
Кевін посміхнувся, і обличчя Шерон розтягнулося у повторній посмішці. Вона була рада знову бачити усміхненого Кевіна. Граціозно скинувши топік і джинси, розстебнула бюстгальтер і скинула трусики.
Кевін спостерігав за нею, сидячи в кріслі. У неї була чарівна фігура. Ні грама целюліту!
Шерон помітила його погляд і зупинилася в позі моделі.
- Тобі подобається те, що ти бачиш?
- Так, звичайно, коли нам дозволяють дивитися!
Засміявшись, Шерон влаштувалася на дивані.
- А ти спати не будеш?
Він повільно підвівся і почав роздягатися, тільки був при цьому не так акуратний зі своїм одягом, як Шерон. Він просто звалив її в купу на підлогу.
У Кевіна Шерон подобалося абсолютно все. Засмагле тіло, темне волосся і карі очі.
Він пірнув під ковдру, і Шерон тут же присунулася до нього. Вона дуже втомилася, але коли подивилася на нього, то побачила, що його очі дивляться кудись у стелю.
- Ти б поспав, - сказала вона, ніжно дивлячись на нього.
Шерон посунулася ближче, поклавши голову на його плече.
- Я правда все зробив як треба? - запитав він, все ще дивлячись у нікуди.
- Так! Саме як треба! - Вона заглянула йому в обличчя знизу вгору. Він спробував посміхнутися.
- Тому що інакше жити далі не має сенсу.
Він обняв се, поклавши її голову собі на груди. Він перебирав пальцями її світле волосся, красиво розметала по його тілу. Шерон поцілувала його груди, поклала руку на неї.
- Коли все закінчиться, ми могли б кудись поїхати.
- Заслужений відпустку, да?
- Взагалі-то я мала і виду виїхати назовсім.
- Та куди завгодно! Поспішати адже нам нікуди, правда?
Він обійняв її міцніше; вона зітхнула, усфапваясь зручніше. Кевін поцілував її в маківку. Він дуже втомився для чогось більшого. Не те, щоб він не хотів, швидше за просто не міг.
Рука Шерон поповзла вниз по його тілу, але зупинилася, коли Шерон почула тихий храп Кевіна. Вона посміхнулася і скоро заснула сама.
Поділіться на сторінці